«Маяк серед темряви» – Олена підтримує дітей, активно вислуховуючи їх 

Олена Дюженко родом з Харківської області, Україна. За освітою вона вчителька початкових класів та тренерка з медіаграмотності. Після війни Олена переїхала до Фінляндії разом із сином і відбудувала своє життя з нуля. Зараз вона живе в Гельсінкі. 

Перші місяці після переїзду були важкими. Навіть перебуваючи в безпеці, думки Олени все ще були вдома, з родиною та друзями. У ФінляндіЇ, зустрічаючись з дітьми, які пережили війну, бажання Олени допомагати тільки зміцнилось. Вона на власні очі побачила, як глибоко небезпека та незахищеність впливає на дітей. 

Коли Олена побачила в соціальних мережах повідомлення про пошук волонтерів для україномовного сервісу Let’sChat, вона подала заявку. Після співбесіди та навчання вона почала волонтерську діяльність. 

В Let’sChat’і Олена спілкується з дітьми та молоддю, яким, перш за все, потрібен безпечний дорослий. Для неї найважливіше — це вміння вислухати. У кризовій ситуації дитині найчастіше потрібні не готові відповіді, а дорослий, який присутній без осуду. Довіра створюється, коли дитина може вільно висловлюватись та бути сприйнятою такою, якою вона є. 

Речі, які тебе змінюють 

Одна з найпам’ятніших розмов Олени була з дівчиною-підлітком, яка проживала у місті, недалеко від фронту.  

Постійний шум дронів вночі тільки посилював її тривогу та відчуття страху.  У чаті вони разом обговорили конкретні способи посилення її відчуття безпеки у повсякденному житті. Пізніше дівчина повернулася, щоб подякувати їй і сказати, що почувається краще. Для Олени такі моменти є сенсом її діяльності: навіть невеликі зміни можуть повернути надію та хоча б трохи відчуття контролю в житті. 

Волонтерство також змінило саму Олену. Вона розповідає, що усвідомила, що допомога не завжди стосується якихось великих речей. Часто найцінніша допомога — це зробити паузу та вислухати. Вона навчилася терпінню та чуйності, аби бачити, що за поведінкою людей стоїть потреба бути поміченою та почутою, а також відчувати себе в безпеці. Це розуміння також вплинуло на її роботу з дітьми. 

Олена сприймає волонтерство як спільноту, де поділяють спільні цінності та відповідальність за майбутнє. Підтримка надається не лише дітям, а й волонтерам. Вона описує команду Let’sChat як мережу безпечних дорослих, де ніхто не залишається на самоті. 

Кожен може підтримати 

Олена закликає всіх, хто розглядає можливість стати волонтером, долучитися. Вам не потрібно знати все. Все, що вам потрібно, це вміти слухати та хотіти допомогти. Навчання та підтримка завжди доступні, а волонтери не залишаються наодинці у складних ситуаціях. Присутність може бути вирішальною для іншої людини та водночас надати сенсу її власному життю. 

Олена вважає, що волонтерство – це не просто благодійність. У сучасному світі, де багато молодих людей відчувають невпевненість та самотність, це спосіб зміцнити основи суспільства. Кожна розмова будує довіру та нагадує нам, що ніхто не самотній. 

Якби Олена могла описати волонтерство одним словом, цим словом був би “маяк”. Це світло, яке допомагає орієнтуватися в темряві та вказує шлях до безпечнішого майбутнього.